Професійна компетентність вчителя
Питання про професіоналізм вчителя часто виникає в ряді ситуацій житті школи. Першою і найбільш поширеною з них є поточна атестація, особливо емоційно забарвлена в зв’язку з можливим присвоєнням вчителям категорій для диференційованої оплати їх праці; атестація пов’язана також з висуненням і розстановкою кадрів в школі. Інша ситуація: обгрунтоване планування індивідуального та колективного професійного самоосвіти вчителів школи; тут виявляється потрібним можливо більш точно визначити вже досягнуті рівні і недоліки роботи окремих учителів, над якими їм належить працювати. Ще одна ситуація: консультація вчителям з приводу труднощів у їх роботі, визначення причин і надання кваліфікованої допомоги. Наступна ситуація: оцінка роботи передових вчителів, де виникає необхідність встановити ефективність педагогічного пошуку вчителя, його новизну. Нова ситуація: проведення конкурсів «Учитель року», також вимагає аналізу і зіставлення професіоналізму вчителів. У педагогічному інституті також бажано показати студентам можливу перспективу їхнього професійного розвитку як майбутніх вчителів.
У всіх ситуаціях життєво потрібні показники, критерії для зіставлення ефективності, результативності вчителів і в кінцевому рахунку оцінки їх компетентності. Об’єктивна оцінка праці вчителя сприяє встановленню обстановки соціальної справедливості в школі, попереджає конфлікти.
При аналізі такої багатовимірної реальності, якою є праця вчителя, ми будемо використовувати три базові категорії радянської психології – діяльність, спілкування, особистість. Педагогічна діяльність, педагогічне спілкування й особистість – три основні сторони праці вчителя.
Особистість вчителя є стрижневим чинником праці вчителя, визначальним його професійну позицію в пе-
дагогической діяльності та педагогічному спілкуванні. В ході праці вчителя три його сторони вступають у складні діалектичні відносини один з одним, коли кожна з них є те передумовою, то засобом, то результатом розвитку іншої (наприклад, спочатку особистість є умовою, пристосовується до вимог професійної діяльності та педагогічного спілкування, а потім сама будує і розвиває їх). Дещо спрощуючи, можна сказати, що педагогічна діяльність – це «технологія» праці вчителя, педагогічне спілкування – клімат і атмосфера цієї праці, а особистість – ціннісні орієнтації, ідеали, внутрішні сенси роботи вчителя. Професійна компетентність передбачає сформованість у праці вчителя всіх цих трьох сторін.
Співвідношення розглянутих сторін може бути представлено таким чином:
Здійснення педагогічної діяльності, педагогічного спілкування, самореалізація особистості вчителя складає процес його праці. Але праця вчителя визначається і його результатами: тими змінами в психічному розвитку учнів, які виникають під впливом його праці. Таким чином, навченість (і здатність до навчання), вихованість (і воспитуемость) школярів складають ще дві сторони праці вчителя.
Ці п’ять сторін праці вчителя виступатимуть в нашому аналізі основою п’яти блоків професійної компетентності вчителя.
У кожній із сторін праці вчителя ми будемо виокремлювати наступні складові:
а) професійні (об’єктивно необхідні) психологічні та педагогічні знання;
б) професійні (об’єктивно необхідні) педагогічні вміння;
в) професійні психологічні позиції, установки вчителя, що вимагаються від нього професією;
г) особистісні особливості, що забезпечують оволодіння вчителем професійними знаннями й уміннями.
Ці якості є як психологічними передумовами (без них важко почати працювати учителем), так і новоутвореннями (вони самі розвиваються і збагачуються в ході роботи) праці вчителя.
Таким чином, знання і вміння – це об’єктивні характеристики праці вчителя, а позиції і особистісні особливості – суб’єктивні характеристики вчителя, необхідні для його відповідності вимогам професії. Співвідношення тих і інших можна назвати «психологічним модулем» професії вчителя. В кожному з блоків професійної компетентності можуть бути виокремити ці модулі. Зведемо сказане в одну таблицю:
Сторони праці вчителя
